Порядок оформлення права власності на земельну ділянку. Яка гранична площа земельної ділянки може водночас перебувати у власності? Будинок у спільній власності, як приватизувати землю під ним? Порядок погодження меж земельних ділянок. Як переоформити право користування землею при переході права власності на будівлю?
Що потрібно знати громадянам та юридичним особам при оформленні права власності та права користування на землю? Пропонуємо Вашій увазі розширену статтю на тему оформлення земельних ділянок.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безкоштовну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
д) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
е) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.
Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. Тобто, якщо громадянину раніше було передано земельну ділянку у власність для певних цілей у меншому розмірі, ніж це передбачено Земельним кодексом України, то передати ще частину земельної ділянки (збільшити) для таких же самих цілей, чинним Земельним кодексом не передбачено. Однак, відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України, для ведення особистого селянського господарства.
Яка гранична площа земельної ділянки може водночас перебувати у власності та користуванні громадянина для ведення особистого селянського господарства.
Враховуючи норму статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» про те, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку встановленому законом, громадянин має право отримати у власність або у користування не більше 2 га землі. Тобто, якщо громадянину вже передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2 га, то землю в оренду для цих же цілей йому надати не можуть.
Оформити земельну ділянку можна лише за наявності правовстановлюючих документів на будівлю.
Якщо на земельній ділянці розташоване нерухоме майно (будівля, споруд), оформити земельну ділянку у користування або викупити земельну ділянку може тільки власник цього нерухомого майна. Серед документів, які мають надаватися разом з клопотанням про передачу земельної ділянки у користування, відповідно до статей 123, 124 та 134 Земельного кодексу України, є свідоцтво про право власності або інший документ, що підтверджує право на об’єкт нерухомості. Відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно є підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, а оформлення права власності або права користування на земельну ділянку проводиться виключно шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Для оформлення права власності та права користування на землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів необхідно звертатись до органів Держземагентства.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, з 1 січня 2013 року, земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності розпоряджаються Держземагентство та його територіальні органи. Тобто рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження приймає Головне управління Держземагентства у Житомирській області. Однак, перед тим, як звернутись до розпорядника земель, фізична або юридична особа звертається спочатку до відділу Держземагентства у районі, на предмет формування пакету документів, а потім подає заяву разом з цими документами до Головного управління.
Звертаю увагу на те, що у випадку, коли дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки надавався ще райдержадміністрацією до 16 вересня 2008 року, то такі розпорядження втратили чинність відповідно до норм закону, а всі прийняті розпорядження з 16.09.2008 року по 01.01.2013 року є чинними, оскільки приймалися в межах діючого на той час законодавства. Виконання ж такого розпорядження вже має відбуватися відповідно до нині діючих норм.
Відповідно до пунктів 2 і 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими, незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Будинок у спільній власності, як приватизувати землю під ним?
Чинним Земельним кодексом врегульовано питання приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку (цілого, а не його частини) громадянами України. Можливість визначення в натурі та приватизації земельної ділянки під частиною будинку чинним законодавством не передбачено. Тому, у випадку виникнення спільної часткової власності на один житловий будинок виникає і спільна часткова власність на земельну ділянку, на якій він розміщений. При цьому, частка у власності на земельну ділянку, як правило, пропорційна частці у власності будинку.
Технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється на всю земельну ділянку, але на ній вказуються частки, які закріплюються за кожним із співвласників будинку. За цією технічною документацією земельна ділянка реєструється у Державному земельному кадастрі та надається відповідний витяг про таку реєстрацію. Рішення ради про безоплатну передачу земельної ділянки приймається вже щодо зареєстрованої ділянки у Державному земельному кадастрі (цілої для всього будинку) на всіх співвласників із обов’язковим зазначенням належних їм часток. Після цього кожен із співвласників разом або окремо (на вибір) звертається до Державної реєстраційної служби, реєструє своє право власності на відповідну частку земельної ділянки та отримує свідоцтво про право власності на неї.
Порядок погодження меж земельних ділянок.
На практиці дуже часто виникають проблемні ситуації, коли суміжний землекористувач відмовляється від підписання Акту узгодження меж земельної ділянки без будь – яких причин, що унеможливлює належним чином оформити «земельну документацію». Що ж робити в такому випадку? Органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних спорів в межах населених пунктів, створюються Комісії з питань землекористування. Особа, зацікавлена у вирішенні земельного спору, може звернутись до такої Комісії із заявою щодо неможливості узгодити межі земельної ділянки в натурі у зв’язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на погодження, чи з інших причин. За наявністю такого прохання (заяви) та інших необхідних документів, цей спір розглядається колегіально Комісією з питань землекористування. На засіданні Комісії можуть бути присутні і сторони, і власники та землекористувачі суміжних ділянок, між якими виник спір. Якщо при розгляді земельного спору буде доведено, що відмова сусіда щодо узгодження меж є безпідставною або дійсно неможливе підписання Акту по причині відсутності суміжних власників чи землекористувачів, то Комісією приймається рішення про необхідність підписання Акту сусідом або відповідно про погодження меж земельної ділянки без підписів суміжних власників чи землекористувачів. Протокол комісії додається до Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки і далі документи оформляються в загальному порядку. Однак, рішення органу місцевого самоврядування не є остаточним, не має механізму його примусового виконання, тобто висновок Комісії з питань землекористування має рекомендаційний характер. Якщо розгляд земельного спору не приніс позитивного результату, то особа має право звернутись до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права на землю. В суді можна вирішувати спори і без попереднього їх розгляду в позасудовому порядку.
Відповідно до статей 91, 96, 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного, тому відмова в погодженні меж земельної ділянки може перешкодити іншій особі (сусіду) в оформленні прав на неї.
Як переоформити право користування землею при переході права власності на будівлю, що на ній розміщена.
Частиною другою статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Разом з тим, перехід права користування не відбувається автоматично і покупцю, після реєстрації права власності на будівлю у Державному реєстрі прав, та продавцю необхідно звернутися до місцевої ради із клопотанням про переоформлення права користування земельною ділянкою. Тобто продавець подає клопотання про припинення права користування земельною ділянкою, а покупець – про переоформлення права користування на себе.
Чи вважаються чинними державні акти старого зразка без кадастрових номерів і що потрібно зробити їх власникам для засвідчення права власності на земельні ділянки, зазначені в державних актах.
Статтею 58 Конституції України визначається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Отже, державні акти на сьогодні чинні.
Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Нагадаю, що з 01.01.2013 року державний акт на право власності на земельну ділянку не видається, замість нього новому власнику на підтвердження виникнення у громадянина права на земельну ділянку, необхідно зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі прав та отримати свідоцтво про право власності на ділянку.
Для внесення даних про зазначені земельні ділянки до Державного земельного кадастру (проведення державної реєстрації) їх власникам необхідно звернутися до землевпорядної організації та замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на кожну земельну ділянку.
Після реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі і отриманні витягів про земельну ділянку слід звернутися до структурного підрозділу Державної реєстраційної служби України (районний реєстраційний відділ) за місцем знаходження земельної ділянки для проведення державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, які зазначені в державному акті. За результатами державної реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на кожну земельну ділянку буде видано витяг з реєстру прав власності про реєстрацію права. Зазначені витяги разом з державним актом будуть засвідчувати право власності на земельні ділянки.
Щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються громадянами та юридичними особами без правовстановлюючих документів, як в межах населених пунктів так і за їх межами.
Слід зазначити, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Земельні ділянки, які використовуються громадянами та юридичними особами без правовстановлюючих документів та без прийнятих щодо цих ділянок рішень органів влади, вважаються такими, що використовуються самовільно.
Звертаю увагу на те, що земельне законодавство постійно зазнає змін, міняється норма закону щодо підпорядкованості земель, а відповідно і розпорядників земель. Сьогодні ні керівництвом району, ні територіальним органом Держземагентства/Держгеокадастру не ставиться питання, щоб відібрати земельні наділи, які використовуються громадянами в цей тяжкий для держави час, але впорядкувати земельні відносини шляхом оформлення правовстановлюючих документів на землю зобов’язаний кожен землекористувач.
На даний час, в основі ведення Державного земельного кадастру стоїть Національна кадастрова система, відповідно до якої земельні ділянки, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються вільними і можуть бути надані іншим особам відповідно до Закону.
Джерело: Протокол